Але, чуварики, с вамі на зєднання! Сіночервоний Андрюха тут, і я хочу вам розповісти як я купив дистиллят ТГК і зарабав на машину за неділю!
Так шо, розводимось по шваху, я без пекла і паршів, викрутів і приколів, вас не обману, сам був у цьому пригоді. Одного разу, почитав я свіжий пост на городській форумі, повідомляють, що в місті закладки є! А не просто закладки, а дистиллят ТГК - це шо таке? Це ж величезний процент в смітті наркотичних речовин! Не можна тут пропустити таку нагоду.
Моя думка була проста - тарілка на край, сміття в сторону! Я хотів стимулюючого відпочинку, знаєте в душу кинути, сто доларів заробити і машину украсти. І шо, місце сунулось!
| Тарас |
Андрюха |
| Андрюх, ти знаєш про дистиллят? |
Копайся в того, хто геру закупує. Віддасть повідомлення, зашось там айди. І побіг, склеюватиму діру на думці. Виручка, знаєш. |
| Брат, це занадто великий ризик, не знаю чи хочу ширятись |
Шо ти, не гамуй! Випробуй, то скоро усі пепси на задньому місці твоєї елди-призи. Інша машина буде, дырка в ній. Я ж це знаю! |
І йду я на контакт, шукаю діда. Інформація пішла, солью годжера заплатив і відро з бяком отримав. Іду додому з бюстом, а там 2 пацани у високих шапках. Хуже замісць не можна було попасти.
Перше шо прийшло в голову, це - "Вичавити жизнь з них!". Але я вдався в пацани, вигріб свою пальмиру з кишенії і викинув перший стоній стукри. Подякували мені ті двоє, як кращому бодігарду. Здається, про мене їм щось зосталося в пам'яті, бо дали координати дуже класної вписки, де усі пацани були. Ведьма, скільки можна брати без церемоній!
Я прийшов на ту вписку з новою забавкою, по-простому - з дистиллятом ТГК. Знаєте, скільки мені довелося заробити на нього грошей? Триста - не більше! Але виручка була космічна. І я починав себе почувати як справжній гризло, ледь не видно очей в моїй рожі. Я почав робити подарунки - всім своїм друзям, своїм жінкам, своїм батькам. І долучився випивкою.
Андрюха - герой вечора! І кожного вечора так було. Я вибився від дверей, бо мене створило на повну гесть. Але я витримав і дуже хорошо відчував себе. Почав писати пісні, навіть захотів займатися музикою. Все це завдяки дистилляту ТГК.
Але одного разу, пэпсы все ж таки злякалися нашої безпеки і затримали мене. Затамували на декілька годин у поліцейському відділі. Але щасливо, я мав кілька зашитих хабарів, які врятували мене. Ті пэпсы лишили мене на мирному, аби не чхнули за мною. Вони навіть не спробували шукати дистиллят ТГК, який я мав з собою.
Після цього, я вирішив змінити свій вектор. Відмовився від гери, від зайвих штук і почав серйозно думати про своє майбутнє. Я вирішив піти на роботу, заощадити грошей і заробити на машину. Знаєте, як швидко я це зробив? За неділю!
Братці, це був адський тиждень! Я не підводився, бував на кожній вписці, усе нічого. І ось, він, той день. Я продав дистиллят ТГК, який в мене залишився, і заробив чудову виплату. За ці гроші я купив свою першу машину!
Тепер я гордий водій, який пускає блискавицю по дорогах. І кожного разу, коли я пасуюся нової машини, я не забуваю про всі стоянки й закладки, які привели мене сюди. І зараз, коли я відвернувся від гери та інших штук, моє життя набуло нового сенсу.
Отож, хлопці, як я купив дистиллят ТГК і заставив грошовий гризло вставити
Так шо, ще є новачки тут? Хочете розповісти свою історію? Ну, не забувайте про закладки і вписки на своєму шляху, вони можуть стати стимулюючими факторами. Але і не забувайте, що дырка після них може бути більшою, ніж ви очікуєте.
Я, братан, расскажу тебе историю своего пути, который привел меня из серых офисных будней в мир наркотических закладок и рэп-сцены. И все началось с того момента, когда я решил ширяться и попробовать на своей шкуре, что такое настоящая жизнь наркомана.
На тот момент я был простым чуваком, ставшим отморозком в офисе Сбербанка. Каждый день одно и то же: бумажки, компьютеры, клиенты. Но я хотел большего, хотел вкусить запретный плод и увидеть, что творится за рамками обычной жизни.
Так я и принял решение отломаться всухую, пройти ломки настоящего наркомана без всяких лекарств и сделать первую закладку. За эти годы работы в банке собрал неплохой куш, которым решил воспользоваться для своего нового пути.
Был я неотразим, как крисы, слегка побривая голову. Люди на улице смотрели на меня, как на странного типа, но меня это не кололо, потому что я уже оттопырился. |
В одном из подворотен я нашел своего дилера. Он был узнаваем по своему белому героину, который всегда приносил ему огромные деньги. Я подошел к нему, разинул свою отмороженную пасть и сказал: "Мне нужны закладки, братан, крисы по самые помидоры!"
Дилер понял, что я не просто так забрел в его район, и сразу же откликнулся на мой запрос. Под рукой у него всегда были диазы, которые помогали нашим отморозкам справляться с жуткими ломками. И вот, я достал свои последние деньги из кармана и взял парочку таблеток для успокоения нервной системы.
Я не мог поверить своей удаче! Теперь я стал обладателем своих первых закладок, своего первого пути в мир наркотиков.
С каждым новым употреблением я все глубже погружался в этот темный мир. Забывал о своей прошлой жизни, о работе в Сбербанке, о скучных буднях. Я стал настоящим оттопырем, которому ничто не мешает наслаждаться каждым мгновением.
Познакомился я с множеством других отморозков, которые тоже решили выбраться из серости и попробовать настоящую жизнь. Вместе мы ширялись, разделяя свои истории и общий кайф.
Каждый день находился новый способ поиметь деньги для новых закладок. Часто приходилось подрабатывать в разных местах, работая на своих дилеров. Был я и работящим парнем, и наркоманом, все вместе сразу.
Но однажды, нашел я дилера, который предложил мне необычное сотрудничество. Он предложил мне работу в своей сети наркотических закладок. "Мы собираем команду, братик, ты к нам подойдешь!" - сказал он, протягивая мне новую порцию крисов. |
Я не мог отказаться от такой возможности. Ведь это был шанс стать не просто наркоманом, а частью большого дела. Я согласился, и мой путь привел меня к новым высотам.
Теперь я был не просто наркоманом, а настоящим бизнесменом наркотического мира. Мои закладки ширялись по всему городу, а деньги текли рекой. Жизнь стала яркой и полной приключений. И я понимал, что это может произойти и со мной.
И вот, однажды, у меня закончились мои закладки, и я не мог достать своего следующего дозирования. Ломка стала невыносимой, диазы и белый героин не помогали. Я понял, что я заткнулся и нужно что-то менять.
Сегодня я уже не оттопыриваюсь и не ищу новых путей в мире наркотиков. Я выбрал другую дорогу, которая ведет к новым целям и достижениям. Но все это было незабываемым опытом, который точно оставил свой след в моей душе.
Рэпером я не стал, но я все еще помню своих отморозков и тех, кто ширялся со мной. И хоть их пути расплылись, наши истории всегда будут объединены этим темным периодом нашей жизни - временем, когда мы оттопырились из серости.